Марші — це не болота, а приморські луки…
З ранніх років героїня драматичного трилера «Там, де співають раки» — юна дівчина Кія живе відокремленим життям на лоні природи, серед болотистої місцевості поблизу маленького містечка Барклі-Коув, штат Північна Кароліна. На дворі 1953 рік.
Батько-алкоголік часто вдається до сімейного насилля, через що мати та старші брати і сестри Кії поступово тікають з дому. Згодом зникає і сам батько. Тепер семирічна дівчинка залишилася сама і виживає лише за рахунок продажу мідій подружжю Мейбл і «Джампін» Медісон, власників невеличкої крамниці. Вони стають для неї друзями і допомогають дівчині адаптуватися до соціуму.
Втім, Кія вважає за краще жити відлюдницею у своєму будиночку і не охоче йде на контакт з мешканцями міста, які розпускають про неї плітки і світ за очі називають “болотницею”.
Незабаром, у житті дівчини з’являється любитель природи Тейт, а згодом до неї починає виявляти інтерес місцевий серцеїд Чейз, якого потім знаходять мертвим посеред болота…
Не бажаючи спойлерити та розкривати усієї інтриги найцікавішу частину сюжету я полишу в таємниці. Фільм дійсно вартий того, щоб ви його подивилися. На щастя, він є у вільному доступі з українським дубляжем та у якості 4К.
Де знімали кіно та що з цього правда
Зйомки «Там, де співають раки» почалися у квітні 2021 року і завершилися через три місяці. Роль головної героїні Кетрін Кія Кларк зіграла уроженка Нового Орлеану 24-річна Дейзі Едгар-Джонс, хлопця Тейта Вокера — актор Тейлор Сміт, а залицяльника Чейза Ендрюса — актор Гарріс Дікінсон.
Фільм майже повністю знято в Луїзіані, Новому Орлеані та його околицях. Основною локацією режисери обрали місто Хуома, штат Луїзіана, і, судячи з Instagram Дейзі Едгар-Джонс, болота виявилися настільки ж мальовничими, як і у книзі Делії Оуенс.
Продюсерка фільму Різ Візерспун у інтерв’ю Vanity Fair сказала, що
“Делія Оуенс написала цю книгу з такою автентичністю, ніби вона дійсно виросла в цьому місці. Вона дуже цінує природу навколо себе... Ця книга — любовний лист до тих, хто виріс на Півдні…”
Болота були зняті між Національним заповідником дикої природи Біг-Бранч-Марш і державним парком Ферв’ю-Ріверсайд, розташованим на північному березі озера Понтчартрейн.
Субтропічний дощовий ліс цього регіону є різноманітним середовищем існування, населений багатьма дикими птахами, що знаходяться під загрозою вимирання. Можливо, одного з таких птахів ми бачимо на початку фільму.
Нажаль, будиночок у якому за сюжетом жила Кія, де вона робила покупки після зйомок фільму розібрали. Відомо, що зйомки проходили на приватній території, то ж потрапити туди буде проблематично.
Але ви можете поринути у ці дивовижні болота за допомогою екскурсії на повітряних човнах та катерах, побачити і погодувати живих крокодилів. Вартість такої екскурсії стартує від 39 доларів.
Фільм вийшов неймовірно видовищним, в першу чергу завдяки бездоганній роботі операторів і використанню незвичайної апаратури:
“Ми вирішили знімати у великому форматі для розширення поля зору та використали прототип сферичних лінз, створених спеціально для нас компанією Panavison. Ми хотіли точних, теплих, сферичних відблисків, але анаморфотного спаду та боке. Вони мали м’який гарний контраст і допомогли [створити] пастельний кінематографічний вигляд фільму. Ми додали зернистість плівки, щоб покращити лінзи та надати відчуття епохи та позачасу”, — ділиться секретами операторка Поллі Морган.
Раджу подивитися «Там, де співають раки» хоча б заради цих чудових болотистих пейзажів Луїзіани.
В цілому, я би сказав, це легкий, але вдумливий феміністичний фільм для вечірнього перегляду насамоті. Про сильну, незламну дівчину, на долю якої випали важкі життєві випробування.
Зі схожих мотивів, я би назвав стрічки “Дика” (2014) — жіночий аналог відомого фільму “Тепер я йду у дику далечінь” (2007), “Незвідана земля” (2020) та, мабуть, “Земля кочівників” (2020) — такі ж дивовижні пейзажі Америки та… сильні жінки у головній ролі.
Приємного перегляду!
