Найкращі моменти мого життя
Є в світі речі, дорожчі за золото. І створити їх можна лише за покликом серця…
Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте!
Леся Українка, 7 листопада 1900 року.
Коли нам дарують якусь дрібничку з магазину, ми тішимо себе, що головне в житті не вартість подарунка, а увага близької людини. Втім, траплялися мені й справжні скарби.
Колись, стоячи на пероні, я побачив дивовижну дівчину, яка разом з усіма чекала на останній поїзд. Коли я зайшов до вагону, я не повірив своїм очам — моєю сусідкою виявилася та сама красуня з вокзалу…
“Так не буває!”, — вигукнув я і ми заговорили. Це були неймовірні 26 годин разом.
В дорозі я пообіцяв їй подарувати новенькі навушники, як тільки ми доберемося до кінцевої зупинки. Тоді вона подумала, що це був жарт, але я стримав своє слово і як тільки дібрався до міста купив їй подаруночок, ретельно спакував і надіслав його поштою.
Так в нас зародилася традиція надсилати один одному посилочки, кожного разу намагаючись вгадати, чим ще можна здивувати споріднену душу.
Я, маючи достатньо грошей, завжди дарував їй все найкраще та найдорожче. Все, про що тільки могла мріяти першокурсниця медичного університету — сумки, косметику, гаджети. А вона…
Її посилки завжди інтригували своєю невизначенністю, загадковістю. Несеш до домцю ту коробку і не знаєш, що твоя Бусінка туди поклала… Але, було кожного разу в тій посилці дещо, що змушувало битися моє серце все частіше — її листи.
Багато хто сміявся з нас, мовляв, ви як ті діти малюєте один одному листівки, замість того, щоб купити готові. “Це якось примітивно та старомодно”, — казали вони.
Але чи не це головне? Коли вона заклопотана біжить після пар, щоб домалювати ту листівочку і встигнути відправити її до мого дня народження… Мабуть, це і є справжній скарб. Її любов, викарбувана в листах, в кожному слові, кожній закарлючці її незрозумілого почерку.
Я часто просив її розшифрувати мені ті тексти, а вона посміхалася, казала “так і знала, що не розбереш”, сідала перед камерою та начитувала мені свої листи. В ті моменти здавалося, що немає цілого світу окрім цього янголятка, що так старалося подарувати щастя…
З тих днів пройшло багато часу, але листівки підписані від руки назавжди стали для мене еталоном щирої любові. Тому, знаючи про мої слабкості до власноруч створених речей ви матимете більше шансів здивувати мене. Звісно, це ніколи не замінить мені листів від коханої людини, втім, це буде дійсно щиро з вашого боку.
Посвячується моїй Бусинці 💖
13.01.2024 р.
